ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ.
НАСЕЛЕННЯ.
ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. ШЛЯХИ
СПОЛУЧЕННЯ.
Барський район утворений у 1923 році. Район межує із
Жмеринським, Літинським, Шаргородським, Мурованокуриловецьким районами
Вінницької області та Хмельницькою областю.
До складу району входять: м. Бар (райцентр), смт. Копайгород та 92
сільських населених пункти.
Географічне положення. Барський район лежить у
межах Подільської височини. Максимальна висота - 368,8 м (біля села Митки) та
370 м (село Комарівці) над рівнем моря. Поверхня полого-хвиляста, у
південно-західній частині розчленована на вузькі каньйоноподібні долини притокою
Дністра річкою Лядовою (в районі сіл Польове, Лядове).
Площа району - 1
тис. 102 кв. км.
Населення. У
національному складі переважають українці (92%). На території району проживають
росіяни, євреї, поляки, молдовани, білоруси. Міське населення - 19,9 тис.
чоловік, сільське - 43,2 тис. чоловік. Всього проживає 64,2 (постійне), 63,1
(наявне).
Природні умови та
ресурси. В кліматичному
відношенні це волога, помірно-тепла агрокліматична зона.
Водний басейн — 1971
га загальною площею. Річки, струмки - 125 га; канали, канави - 44 га. Найбільші
річки: Рів - довжина 100 км, Лядова - 85 км. Ставки займають 467 га.
Грунти
ясно-сірі та сірі лісові, темно-сірі опідзолені, болотні та торфово-болотні.
Болота займають 1965 га.
Площа сільськогосподарських угідь - 81489 га; орні землі -
66558 га, пасовища - 7742 га, сіножаті - 2523 га, сади - 4515 га. Лісові площі
становлять 17739 га. Переважають дубово-грабові ліси з домішками липи, ясена,
клена, береста, тополі, берези, осики, вільхи. Поширені лікарські рослини:
звіробій, деревій, ромашка лікарська, валеріана, м'ята перечна, череда та
ін.
ІСТОРИЧНА
ДОВІДКА
Бар - місто районного підпорядкування з
1938 року, розташоване на річці Рів за 68 км від обласного центру та за 7 км від
залізничної станції. 5ор. Територія міста Бара була заселена ще з прадавніх
часів.
На східній околиці міста археологи виявили
трипільське поселення (бл. III тисячоліття до н.е.), а на західній - скіфське (
середина І тис. до н.е.) і черняхівське ( бл. IV ст. н.е.).
Документальна згадка про місто Бар (під
назвою Рів) відноситься до 1401 р. Відомий український історик Михайло
Сергійович Грушеввький в праці "Барське староство" пише: "... що вже в 1405 р.
м.Рів було населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього
часу..."
Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в
середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі
річки Рів, там, де тепер знаходиться село Чемериси-Барські.
У другій половині XIV ст. місто переходить у власність
литовських феодалів, а згодом, з 1449 р. Рів попадає під владу Польщі. Крім
національного та релігійного гніту населення зазнавало величезних збитків від
вторгнення татар і волохів.
1537 рік відкрив
новий період в історії нашого краю. Польська королева Бона Сфорца викупила м.
Рів у магнатів Одровонжів і перейменувала у Бар на честь італійського міста, в
якому вона народилася. За часів Бони місто відбудовується і розвивається, йому
надається Магдебургське право.
В 1538 році м.Бар стає центром староства, яким
залишається до кінця XVIII ст.
Протягом багатьох років
населення Барщини веде героїчну боротьбу за своє визволення. В 1594 р. вибухнуло
велике повстання проти гніту польських феодалів під проводом Северина Наливайка
і Григорія Лободи, в якому прийняло участь населення Бара.
Протягом XVIII ст. Бар залишався опорним
пунктом польсько-шляхетської реакції й католицизму. У відповідь на це в
1702-1704 pp. населення міста брало участь у народному повстанні проти
польського гніту, яке очолив Семен Палій. В 1768 р. в Барі виникло
воєнно-політичне об'єднання польських магнатів - Барська конфедерація.
В 30-х
роках ХУШ ст. на території нашого краю поширюється гайдамацький рух під
керівництвом Неживого, Журби, Швачки, Бондаренка, Верлана. Вершиною
гайдамацького руху була Коліївщина. Царський уряд допоміг полякам придушити
повстання. Російські війська захопили Бар, розгромивши і конфедератів.
З приєднанням Правобережної України до
Росії Бар в 1793 р. увійшов до її складу, як повітове місто, а з 1797 р. - став
заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. Села колишнього
Барського староства ввійшли до складу Могилівського, Летичівського і Літинського
повітів.
Приєднання нашого краю до
Російської імперії не поліпшило становища місцевого населення, яке в процесі
розпаду феодально-кріпосницького ладу і розвитку капіталістичних відносин
зазнавало посиленого кріпосного гніту.
Особливо гострого характеру
набирає селянський рух під проводом Устима Кармалкжа. Його сподвижниками були
Ілля Малярчук з с. Гармак, Йосип Серветник (він же Покотило, Покотильчук) з
с.Комаровець. Повстанські загони діяли в районі Бар - Ялтушків -Ушиця.
Найактивніша боротьба в нашому краї припадає на 1822-1835 pp., яка після
трагічної смерті народного месника тривала аж до 1845р.
В другій половині XIX
ст. в Подільській губернії відбуваються кардинальні зміни.
Бар став значним
торгово-ремісничим містом Поділля, мав 14 промислових підприємств, з них 4
шкіряні, 2 чавуноливарні, 8 черепичних майстерень, 4 водяні млини та добре
розвинений візничий промисел.
В 1865 р. в Барі збудовано ґуральню (майбутній
спиртзавод). З 1880 р. почав працювати пароводяний млин. Подальшому піднесенню
економіки міста сприяло будівництво залізниці Жмеринка - Могилів.
Первістком цукроваріння в нашому краї став
Ялтушківський цукроварний завод, збудований в 1871 р. В 1900 р. першу продукцію
дала Барська цукроварня.
Розвиток
сільського господарства вимагав нової, більш досконалішої техніки. В с.Чемерисах
Волоських (тепер Журавлівка) поміщик Ганіцький збудував першу на Поділлі фабрику
по ремонту сільськогосподарської техніки та сільськогосподарських знарядь праці.
Швидко розвивається шевська справа, ковальське і столярне ремесло.
Бар і Лісові Бирлинці (тепер Лісове) ще у XVIII ст. стали
важливими осередками гончарного виробництва. В Барі виникли родинні династії
гончарів Врублевських, Желіховських, Круликовських та багатьох інших. Особливо
типовий для барських тарілок був малюнок "зозуля на калині".
Розвиток промисловості й ремесла
сприяв виникненню культурно-освітніх закладів. У місті було два училища -
повітове, створене у 1803 р. і духовне, відкрите у 1837 р.
Починаючи з 80-х
років і до кінця XIX ст. майже у всіх великих селах діяли церковно-приходські
школи, а в значній частині малих сіл - школи грамоти. Найперші
церковно-приходські школи з'явились у селах: Верхівка, Біличин, Митки, Чемериси
Волоські (Журавлівка), Слобода Ялтушківська, Ялтушків. В Барі працювало дві
лікарні.
Закінчився період відносно
мирного розвитку українського суспільства - XIX ст. Розпочиналась епоха великих
потрясінь - ХХст.
Поділля залишалось
аграрним районом з розвиненою переробною промисловістю.
В зв'язку з переходом
на капіталістичні відносини і будівництвом залізниць в нашому краї розвивалась
торгівля. Основним її центром був Бар.
Помітні кроки здійснюються у розвитку
освіти. Ще з 1868 р. діяло міське двокласне училище (нині будинок
греко-католицької церкви). У 1907 р. до ладу стало реальне училище (тепер СШ №
4), у 1911р. відкрито приватну гімназію для дівчат (тепер СШ № 2), яка згодом
одержала право приватно-державної.
При Барській міській управі в 1900
р. відкрилась перша бібліотека.
В Барі для управління містом обиралась міська
дума. У 1905 р. Поділля охопили революційні виступи. Навесні і влітку 1905 р.
було найбільше піднесення страйкової боротьби в Барі і селах нашого краю. В
травні 1905 р. відбулися страйки Барської та Ялтушківської цукроварень.
Робітники вимагали покращити умови праці і збільшити зарплату.
Перша світова
війна 1914 р. завдала нових бідувань населенню району. В Барі було мобілізовано
на фронт більше тисячі чоловік. В місті була розквартирована військова
частина.
У лютому
1918р. Бар окупували війська кайзерівської Німеччини . У боях з
австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоно-гвардійський
загін.
23 березня 1919р. Богунський полк визволив Бар, а в червні цього ж
року місто перейшло до рук УГА. В січні 1920 року містом знову оволоділи загони
Червоної Армії, а в квітні - білополяки і петлюрівці. Радянську владу в районі
остаточно було встановлено 24 червня 1920 року.
Зразу ж після закінчення
громадянської війни розпочалося
відродження промисловості й сільського
господарства. Реконструюються
спиртовий та цукровий заводи, споруджується
машинобудівний завод,
відкриваються нові підприємства: цегельні заводи,
хлібозавод, швейна
х фабрика, електростанція,
машинно-тракторна станція.
Місто було електрифіковано у 1936 р. У Барі будують районну лікарню,
школи. Ще в 1925 р. був відкритий механічний технікум. З квітня 1931 р. почала
виходити районна газета "Більшовицькими темпами" (тепер "Подільський
край").
Трагічний голод 1933 р. не поминув й Бар'ського району. Смерть від
голоду спустошувала цілі села. Так, у Копайгороді, як свідчить статистика, лише
за півроку померло 273 чол., у селі Польовому - 200 чол.
В 30-ті роки в країні
розпочалися масові репресії, пов'язані з культом особи Сталіна. Йшли в небуття
тисячі ні в чому не винних радянських громадян. Чимало загинуло й жителів
Барського району.
Напад військ фашистської Німеччини перервав
подальший розвиток нашого краю. 15 липня 1941 р. гітлерівці окупували Ялтушків і
більшість сіл Барського району, а 16-го - сам райцентр. Настали страшні дні
кривавого режиму. Окупанти розстріляли близько 7,5 тис. мирних громадян, 2 тис.
вивезли на примусові роботи до Німеччини. Більше 8 тис. мешканців району
загинуло в боях за Батьківщину.
19 березня 1944 р. війська 18-ї та 38-ї армій
Першого Українського фронту розпочали бої за визволення району. Особливо запеклі
сутички точилися в районі шосе Бар-Журавлівка-Ялтушків. 25 березня частини 305-ї
стрілецької дивізії (командир -полковник О.Ф.Васильєв)74-го стрілецького корпусу
38-ї армії оволоділи Баром.
У боях за населені пункти району віддали своє
життя 1186 воїнів.
З переходом до мирного життя відновлювали свою діяльність
органи Радянської влади, відбудовувались підприємства, вставала з колін
промисловість міста. З часом в Барі розвивається освіта, культура,
медицина.
В даний час у місті функціонують 4 загальноосвітні школи,
професійно-технічне училище, педагогічне училище, автомобільно-дорожній
технікум, районна лікарня, центральна бібліотека, районна бібліотека для дітей,
будинок культури, кінотеатр.
З
кожним роком місто стає кращим та більш впорядкованим. В 2001 році Бар відзначте
600-річчя з дня першої документальної згадки про нього.
м. Бар,
Микола
Йолтуховський,
краєзнавець